Меморіал пам'яті жертв голодоморів
Владислав КИРЕЙ
Це потрібно не мертвим, це потрібно живим
За офіційними даними, на Черкащині від голодомору 1932–1933 років померло 154 тисячі 519 осіб. Дослідники ж називають цифру майже вдвічі більшу й зауважують, що немає документів, які б дали змогу встановити точну смертність в деяких районах та в самих Черкасах.
З метою виконання доручень Секретаріату Президента та Кабінету Міністрів України щодо спорудження пам’ятника жертвам Голодомору 1932-33 років у м.Вашингтон при МЗС України утворено спеціальну Робочу групу, до складу якої увійшли представники МЗС, Міносвіти, Мінкультури, Мін’юсту, Мінтрансзв’язку та Мінбуду. Посольством України в США проводиться робота щодо визначення конкретної земельної ділянки у м.Вашингтон під майбутній пам’ятник та щодо вирішення всіх процедурних питань для її належного оформлення.
27 листопада 1932 року Сталін на спільному засіданні Політбюро і ЦВК пояснив труднощі з заготовками хліба "проникненням в колгоспи і радгоспи антирадянських елементів, які організували саботаж і зриви". Газета "Правда" від 4 та 8 грудня 1932 рокузакликала до рішучої боротьби з "кулаками", особливо на Україні. 24 січня 1933 року союзний ЦК звинуватив Компартію України в провалі збору зерна, в притупленні більшовицької пильності і направив на Україну секретаря ЦК Павла Постишева. Зі своїх посад були зміщені 237 секретарів райкомів, 249 голів райвиконкомів, понад половини голів колгоспів.
Кара за дітей
Скільки себе пам’ятаю, Зелені свята в нашій сім’ї були у великій шані. У переддень Троїцької суботи мама збирала нехитрий вузлик: у хустку клала круглу хлібину, півлітрову баночку з цукром, борошно, крупу — коли яку, олію. Як годиться, вранці ми з нею стояли поряд на Службі Божій. Змалку якось не зовсім розуміла, що до чого. Десь на далекій хвилі здогадувалася, яким важливим для мами та батька був цей день (у ті роки робота не дозволяла татові відвідувати церкву).
Олег ЧЕБАН
«Гарбузень» змінив «пухкотень», а навесні настав «капутень»
У сільській місцевості на Вінниччині, напевне, немає жодної родини, яка не постраждала під час Голодомору. Більшовики не забули подолянам, що вони наповнювали лави Армії УНР та у повстанських загонах виборювали право бути господарями на своїй землі. Тож голодним терором вибивали свідомих господарів, перетворюючи селянство на покірний «гвинтик» в чужій йому ідеологічній та економічній системі.